Кошик
42 відгуків
+380
63
796-30-60
+380
67
289-71-46
+380
66
404-71-82

Новий випуск журналу DETAIL UA|RU Ретроспектива: Фасадні конструкції

Колючий морський їжак з акрилових паличок, що гойдаються на вітру; величезний козуб зі сплетених вручну циновок, які нагадують бронзу у світлі вечірнього сонця; інтерактивна мережа з поблискуючими світлодіодами або величезні літери з кольорових мозаїчних алюмінієвих пластин: як свого часу Всесвітня виставка в Ганновері-2000, ЕКСПО в Шанхаї — це, насамперед, мега-шоу фасадів. Там, де нації хочуть собі податі як торгових партнерів, а концерни поборотися за замовлення, і маси поспілкуватися — високо цінуються оптичні ефекти. Сенсаційні архітектурні форми лише в небагатьох випадках збігаються за змістом із висловлюванням і поданою виставкою. Ще більше це проявляється в Шанхаї, коли стає темно, і вся територія площею 500 га перетворюється в єдине світлове море, що переливається кольоровими вогниками. Ймовірно, як ніколи раніше в такому масштабі, це світлове шоу демонструє наскільки висока нині в Китаї потреба в кольоровому й орнаментальному. Часто монотонно-сірі удень міста, ночами заявляють про свою належність до кольору, тому жоден човен із туристами на Хуангпу не обходитися без завіси з кітчевих, позбавлених смаку освітлювальних гірлянд. Навіть якщо не все було так однозначно з цим дивом освітлення, усе ж цей блискучий, радше виблискуючий, перформанс демонструє можливості сучасних світлодіодних технологій. Застосовані раціонально, свідомо, освітлювальні установки надають новий естетичний вимір фасадам будівель; прорахований ефект під час нічного освітлення — це концепція фасадів. Але, разом із прагненням перевершити всіх, Всесвітні виставки пропонують також виключно зручну можливість для експериментів. Тимчасово використовувані павільйони, на які для показності не шкодують грошей, самою долею створені для випробування, апробації нових форм і матеріалів. З часів першої такої події в 1851 році в Лондоні для ЕКСПО — для павільйонів застосовувалося безліч як конструктивних, так і просторових інновацій, які пізніше ставали стандартом (див. стор.5). Що в цьому сенсі залишиться від Шанхаю, покаже час. Лише одне можна точно сказати вже зараз: тема сталості, довготривалості, яка випливає з поставленого на чолі девізу: «Better City, Better Life» на ЕКСПО, на жаль, занадто часто залишається поза увагою.

(придбати окремо випуск ТУТ)

 

ЕКСПО Шанхай — тільки фасад?

Франк Кальтенбах

 

На початку промислової революції у британця сера Генрі Коула з'єднання явилася блискуча ідея: зібрати з усього світу всі технічні новинки на виставці в столиці Англії, тодішньої провідної економічної держави. Майже мимоволі «Кришталевий палац» садівника Джозефа Пекстона на цій першій всесвітній виставці в 1851 заклав основи сучасної архітектури. У 1889 як «перша ластівка» сталевих конструкцій і хмарочосів піде Ейфелева вежа, в 1929 — павільйон у Барселоні (Міс ван дер Рое) і в 1958 — павільйон Філіпс (Ле Корбюзьє і Яніс Ксенакіс) як перший комп'ютерній ютеризований мультимедійний єдиний добуток мистецтва, у якому оболонка будівлі і сценографія утворюють нероздільне органічне ціле. Павільйон у Монреалі (Фрай Отто та Рольф Гутброд) ставши у 1967 безпосереднім взірцем для «олімпійського» шатрового даху у Мюнхені. Всесвітні виставки — це вже давно щось набагато більше, ніж лабораторія для архітектурних задумів. Вони — показник зростаючого та щільнішого глобального суспільства, віддзеркалення духу години і, у кращому випадку, проєкція в майбутнє. І все ж, де ми перебуваємо сьогодні? Чи випереджає ЕКСПО-павільйон архітектуру як дисципліну за допомогою цілодобово доступної інформації в інтернеті? Або маси людей стікаються більше, ніж раніше, щоб у всіх сенсах особисто стати частиною події світового значення?

Зростання без кордонів чи меж?
Сьогодні Китай задає тональність у міжнародному бізнесі. З населенням 1,3 млрд., а це 20 % всесвітнього населення, ця країна — не просто багатообіцяючий ринок збуту, а, між тим, найбільший у світі виробник комп'ютерній комп'ютерних комплектуючих та одягу. Після Олімпійських ігор у 2008 в Повітря, Китай другий раз був господарем одного з найважливіших міжнародних заходів. На цей раз у Шанхаї, космополітичному місті з 19 млн. мешканців. З 97-го поверху Світового фінансового центру (в побуті званого «відкривачкою» або «ключем для пляшок», заввишки 492 м — на тій момент найвищої будівлі Китаю і третього за висотою серед хмарочосів світу) можна спостерігати не тільки ЕКСПО. Мабуть, немає кращого місця, ніж найвищий у світі майданчик для публіки, щоби спостерігати швидке зростання сьогоднішніх мегаполісів з усім їхнім блиском і злиднями. Тільки в Китаї вже понад 150 міст-«мільйонників»; ніколи раніше не будувалося так багато будівель, як сьогодні; ніколи не було потреби це зростання контролювати й направляти в соціально прийнятне та надійне русло. І це лише для збереження соціального миру в країні. Девіз ЕКСПО 2010 «Вище, швидше, далі», а «Краще місто — краще життя».


Як і перед Олімпійськими іграми в Повітря, на все місто перед відкриттям ЕКСПО був наведень лиск: фасади по-новому перефарбовані, невеликі ресторани і вуличні продавці витіснені на бічні вулиці. Виставка була організована в найкращому районі на західному березі (дослівно «Пусі») і на східному березі («Пуданг») річки Хуангпу, завширшки 500 м. Альо йдеться про 5 км2. Не тільки про найбільшу територію для всесвітньої виставки, а ще і про ласу ділянку посеред одного з найдинамічніших районів міста, який можна приблизно порівняти з лондонським Докландс або Гамбургським Хафен Сіті (мал.2). Отже, ЕКСПО ще й нагода для облагороджування та реконструкції колишнього портового району, вигідно розташованого, але ще погано освоєного. Наявні промислові підприємства було перебазовано на околицю міста, приблизно 18 000 сімей були переселені в найближчі околиці. Тепер друга труба автомобільного тунелю під Хуангпу й безліч нових ліній метро пов'язаність язують місцевість із мережею громадського транспорту і вуличного руху й роблять переміщення з одного берега річки на інший дуже пробачимо. Організатори очікували до 70 млн. відвідувачів (насправді ж отримали майже 90), з яких 3,5 млн. — іноземці (на ЕКСПО 2000 в Ганновері було 18 млн. відвідувачів). Для найбільших павільйонів це означає відвідуваність до 8-10 млн. осіб за 6 місяців; того вимог до стійкості поверхонь не менше, аніж для будівель із тривалішим терміном служби.

Було заявлено 240 павільйонів учасників, і всі вони прибули. Той, хто хотів вступити в ділові відносини з приймаючою гостей країною, як одним із найважливіших торговельних партнерів, мав бути присутнім особисто. Саме павільйон США (один із найбільших) майже повністю ставши бі жертвою фінансової кризи, якби в останню хвилину йому не допомогли спонсори.
Хілларі Клінтон і президент Барак Обама з'єднання є на гігантських відеоекранах — як доказ їхньої прихильності до проєкту — альо смороду не можуть пом'якшити сумнівів в економічній потужності країни.
Тим більше впадало в очі домінування країни-господаря. Китайський павільйон «Вінець сходу» заввишки 63 м панує над павільйонами інших країн на стороні Пуданг, висота яких була обмежена 20 метрами.


Разом величезні виставкові павільйони «Тематичний», «Експоцентр», а також «Перфоманс центр» займають 130 000 м2 — це найбільший організаційний павільйон Китаю для заходів з 18 000 місць для сидіння. Павільйон розташовувався поруч із віссю ЕКСПО SBA зі Штутгарта — основою цього тимчасового міста. Тільки ці 5 мегаструктур залишилися після ЕКСПО. Вісь ЕКСПО пов'язаність язує не тільки вертикально 2 підземних і 2 наземних рівня, станції метро, вуличний рівень і підняті тротуари, які вплетені всюди по території ЕКСПО, але й утворює горизонталь завдовжки майже 1 км, від колишнього міста крізь територію ЕКСПО до Святкового майдану на набережній. Всередині будівлі вісі — 6 круглих внутрішніх дворів, які увінчані світлоуловлюючими воронкоподібними сталевими сітчастими каркасами, діаметр яких збільшується від 45 м до 80 м вгорі. Між цими сталевими екранами натягнуто прозоре сонячне вітрило, яке, не дивлячись на розміри (йдеться про 65 000 м2), є й однією з найбільших у світі мембранних конструкцій, створює веселу, святкову атмосферу. Водночас, китайський павільйон — оздоба міста на Шанхай ЕКСПО — створює враження затишного й монументального (мал.3). Напрочуд добре діє як орієнтир і яскравий покажчик ЕКСПО — червона сталева конструкція, що цитує структуру традиційної китайської дерев'яна яної споруди. Як величезний стіл — споруда покоїться на 4 квадратних колонах, у центрі яких два перехресних ескалатори, що несуть людей, як мурашок, в основу космічного корабля. Усередині відвідувач прискорено подорожує в часі наскрізь історію Китаю, включно з його підйомом в останні роки. Основний фільм у великому панорамному кінозалі західного відвідувача змушує задуматися: фільм починається кадром із радісними студентами в 1989 році, пропагує китайську сім'я ю з однією дитиною, як зразок, і закінчується цитатою Конфуція: «Прямуй за своїм серцем, та не переходь межу». Це можна перекласти так: економічний підйом приватного добробуту можливий для шкірного, поки він дотримується політичних правил гри — натяк на криваве придушення студентських демонстрацій на майдані Тяньаньмень 1989 року? Головна будівля (45 000 м2) може бути прочитана як символ Китаю сьогодні. У потужній основі розташовано представництва провінцій, які захищає парасолька національного павільйону, як командно-диспетчерський пункт. Павільйони Гонконгу, Макао й Тайваню розташовані поблизу, як супутники. Взагалі, розподіл країн на місцевості може інтерпретуватися як мапа світу: з Китаєм у центрі і США із самого краю.

Це поняття стосується всіх павільйонів: зовнішня оболонка — це тільки половина шоу; внутрішні поверхні настільки ж важли-ві, як і зовнішня драматургія. Та в Шанхаї ці дві частини зазвичай доручаються окремим проєктувальникам.


У такий спосіб, як правило, чуттєвий досвід закінчується на порозі, там, де починається темна, таємнича сфера медійних фасадів і поверхонь.
Техніки презентації демонструють новітній техно-рівень і схожі в багатьох павільйонах: реальні й анімовані фігури зливаються як колаж і ледь помітні в новій розширеній мові образів. 3D-фільми зачаровують на спеціальних екранах або проєктуються на просторові поверхні. Завдяки «розумній» технології TouchScreen або іншим сенсорам відвідувач може сам інтерактивно втрутитися в епізод фільму. Тільки австрійський павільйон не підтримує ідею із суворим поділом між зовнішністю і внутрішнім змістом.


Облицювання з біло-червоної порцеляни — посилання до австрійської та китайської порцелянової культури — начебто постійно вивертається зсередини, стає білим обмеженням простору і проєкції і продовжується в меблях органічних форм (див. Detail 5/2010 c. 458 і далі).

Згідно з девізом «Все — тільки фасад», країни з невеликим бюджетом орендували заготовлені стандартні павільйони, які вони потім облицювали типовими для них матеріалами, структурами або мотивами. Португалія застосувала розташовані призматично пробкові плити, в'єтнам використовував бамбук ззовні і всередині, Росія використовувала «алмазну» схему, типову для її візантійських куполів (у формі цибулини) (мал.12), Польща — силует з клеєної фанерної дошки з вирізаним лазером текстильним мотивом (мал.13), Південна Африка — великий портрет-графіті Нельсона Мандели, а Бразилія — відеоекран із найпрекраснішими голами її футбольних зірок. На противагу цим «прикрашеним сараях» стояти павільйони, які можна класифікувати за Робертом Вентурі, як «качку». Деякі з цих образних мотивів, які можуть бути усвідомлені ще до втілення в реальність, у побудованому стані не можливо впізнати за всієї уяви. Величезне «яблуко» заввишки із будинок, яке має символізувати національний фрукт румунів, у реальності — стерильна зелена кулька зі скла. І тим палкіше грає оркестр Румунії всередині цього павільйону, й щовечора наповнюються яруси захопленою публікою. «Козуб із вербових прутів» Бенедетто Тагльябю зі своєю гофрованою оболонкою будівлі з 8000 вручну сплетених циновок під теплим вечірнім сонцем стає помітною приманкою для очей і одним з улюблених фотосюжетів (мал.6). Прив'язана язане до органічно коливної несучої конструкції зі сталевих труб, цей «козуб» захищатиме від сонця китайських робітників і сімволізує ремісничу традицію в Іспанії та Китаї. Hermann & Valentiny інтерпретують тему «Сад і будинок» за допомогою монолітної будови, стіна якої, озеленена деревами й кущами, оточує експресіоністську головну вежу фортеці (мал.4).

Передплата на журнал 2020 року ТУТ


Одну з найбільш вдало побудованих метафор демонструють Об'єднання єднані Арабські Емірати. Якщо попередні зображення «піщаних дюн» були невиразні й невизначені, то реалізація Фостером — це одна з найбільш бездоганно опрацьованих будівель на ЕКСПО (мал.5). Наскрізна оболонка з високоякісної сталі в золотих піщаних тонах із вафельною структурою (шорстка, як пісок) вкриває м'яка які вігіні двох «дюн», які утворюють дах внутрішнього конференц-залу і виставкового павільйону. Усередині уявлень проєкт Masdar-Сity — перше місто без викидів вуглекислого газу й автомобілів в Абу-Дабі (генеральний план Foster and Partners (див. DETAIL UA|RU 01/2020 стор.22 і далі). Коли вітер дме на південь, закритий «навітряний бік» закруглюється, щоби захищати від сонячного випромінювання; вітровідвідні боки і вершини демонструють гострі крайки, а закриті вентиляційні відчини і віконні прорізи на півночі подібні до зябер риби. Панелі з високоякісної сталі можуть бути легко демонтовані, тому що павільйон мав переїхати до Об єднаних Арабських Еміратів.


На відміну від ЕКСПО в Ганновері, де була спеціально встановлена підвісна канатна дорога, яка робила можливим широкий огляд усього комплексу, Шанхай пропонує лише побіжний погляд з автобусу або таксі під час перетину річки Хуангпу над мостом Люпу з висоти 100 м або короткий огляд поверх дахів. Тій, кому пощастило пережити день без типового дрібного дощу, має неодмінно піднятися на крісельному канатному підйомнику в павільйон Швейцарії. Щоби зробити коротку, але захоплюючу дух поїздку над озелененим горбистим дахом павільйону з міні-Швейцарією на передньому плані й Шанхаєм на горизонті, відвідувачі транспортуються прямовисно вгору малими спіралями з обсадженими рослинами воронками, немов бі мандруючи невеличким торнадо. Обібрана архітектором Бухнером Брюндлером естетика на перший погляд дратує обшарпаністю і відволікає, насамперед, від тими доступної міської лоджії. На емоційному й інтелектуальному рівні у швейцарців вийшов самий комплексний павільйон, який залишає місце для різноманітних інтерпретацій: гармонійна взаємодія міста й ландшафту або ймовірніше штучна тендітна природна ідилія? Знизу сіра груба накидана штукатурка товстих опор заввишки 20 м виглядає відштовхуюче й похмуро, як торкретбетон тунелів і природних забудов в Альпах; на передньому плані, однак, виблискують кольори державного прапору Швейцарії, яскрава завіса зі сталевого мережива з блискучими червоними пластмасовими паєтками нагадує дощ з осіннього листя, що падає вниз із білого краю даху (мал.15-17). Сонячні батареї в пайєтках акумулюють сонячне світло, сенсори інтерактивно реагують на спалахи камер відвідувачів, що змушує вбудовані світлодіоди спалахувати у відповідь.

Передплата на журнал 2021 року ТУТ


Окремо, як у паралельному відгалуженні оповідки, можна піднятися в другій воронці на ліфті вгору й пережити в цей момент раптову появу з висоти пташиного польоту широкоформатної проєкції вершини Маттерхорн і засніжених гребенів хребта на задньому плані. У данському павільйоні на оглядовий майданчик можна піднятися похилим у з'їздом на велосипеді. Велосипед, який ще донедавна був втіленням китайського способу вулиці, ставши повністю заміненим автомобільним транспортом як масовим засобом пересування — і тепер має знову знайті поширення як спосіб вирішення транспортної проблеми в Китаї. У якості родзинки програми данці демонтували Русалоньку — символ Копенгагену, і встановили в центрі свого павільйону на скелі в ставі. Бьярке Інгельс (Bjarke Ingels) побудував довкола Русалочки ексцентрично видатний сценічний ландшафт: двухкулісний механізм у вигляді консолі, зварений разом зі сталевих пластин і пофарбований білим, як пором данського острова. Відчини бортових ілюмінаторів, розподілені з різною щільністю, як мозаїка, несподівано перетворюються вночі в біжучій напис «Данія» (мал.10, 11, 14).


Суха абстрактна мова данського павільйону відрізняється від голландської версії сценічної куліси, яка виглядала на кричущо кольоровий комп'ютерній анімації як позбавлений смаку ярмарковий атракціон. У реальності нідерландський павільйон вражає своєю культурною двозначністю: наприклад, висміюються кліше, пов'язані з Королівством, і водночас вони демонструються як яскравий фотомонтаж.


З боків рампи, яка звивається вгору, як червона доріжка на путівцю, художник Джон Кермелінг розвісив міні-будинки належно до архітектурної мови білого нідерландського модерну, крізь вікна яких можна побачити клогі (дерев'яна яні шльопанці), мініатюрну версію ательє ван Гогів, новітній нідерландський дизайн і сонячні автомобілі. Кінцевий пункт і апогей цієї «Щасливої вулиці» — приміщення для свят у формі лимонно-жовтої корони, як натяк на королеву (мал.1). Вночі, коли павільйон запалюється як ярмарковий намет, ця корона стає мініатюрним доповненням, «панданом» світної корони на готелі-хмарочосі Westin, яку видно з усіх боків, і є нічним символом для бульвару Бунд у Шанхаї. Те, що робить павільйон додатково привабливим: спуск і підйом рампи, можливість вільно входити; як частина програми — вхідні двері ї черги.

Якби можна було створити будівлю, яка б стала втіленням ЕКСПО 2010, то нею ставши бі павільйон Великобританії. «Наш задум полягав у тому, щоби створити вміст і оболонку павільйону як єдине ціле». План вінік у Томаса Хезервіка (мал.7-9). «Собор» — це відсилання до «Кришталевого палацу» Джозефа Пекстона. Назва «Seed — насіння» позначає 200 000 насінин рослин з усього світу. Смороду впаяні, вплавлені всередині закінчень понад 60 000 паличок з акрилового скла, котрі утворюють гротескну «шубу» художнього об'єкта. Вони взяті з колекції найстарішого у світі ботанічного інституту Кью Гарден, назва якого пояснюється китайським походженням. Трубки завдовжки 7,5 м просунуті за допомогою дерев'яна яної конструкції й алюмінієвих труб у присмеркову темряву всередині павільйону, де вони регулюють, розподіляють сонячне світло як світильники зі скловолокна 70-х років. Воронкоподібні розтруби трубочок діють подібно лінзам і надають змогу побачити більшість маленьких насінин як під збільшувальним склом. Вночі світлодіоди святково підсвічують трубочки, які освітлюють околиці приглушеним світлом.


Другий компонент інсталяції — складчаста «поверхня для лежання» навколо павільйону, яка нагадує упаковку, з якої Seed Cathedral було «вийнято». «Ми планували створити для Seed Cathedral нейтральне середовище в подібній кольоровій гамі, щоби сильніше проявити, виявити оболонку з акрилового скла посеред надлишкового впливу подразників на ЕКСПО». Ця «поверхня для лежання» з еластичного прогумованого трикотажу одразу стала одним із найулюбленіших місць багатьох відвідувачів. У нагороду за багатогодинне стояння на асфальті можна опуститься сюди, зарядитися релаксуючою позитивною енергією, почати грати, займатися гімнастикою й робити спонтанні комічні речі. Собор насінин справляє враження майже живої істоти, коли вітер зачіпає прозорі щупальця і відвідувачі вигукують: «Подивися, воно рухається, ворушиться!» Після закриття ЕКСПО насіння в акрилових паличках мають роздати, розвіяти як насіння кульбаби, по школах у Китаї та Великобританії. На противагу широкому жесту англійців виставка в німецькому павільйоні диференційована за різними тематичними приміщеннями, відсіками, секціями як візуально, так і змістовно. Не всі павільйони повідомляють так широко й майстерно інформацію з усіма подробицями: від спільного використання автомобілів і реконструкції панельних будинків, до високотехнологічних матеріалів і новітнього дизайну (мал.21). «Ми б усі хотіли в майбутньому жити в містах, які перебувають у рівновазі, збалансовані. Архітектурне втілення нашого внеску «Balancity» виявляється в 4 великих виставкових блоках — як символ грі сил за нестійкої рівноваги — сприйняття [навантаження] і навантаження [дію], пошук опори й опора» — пояснює архітектор проєкту Леннар Вічел з Schmidhuber + Kaindl. На VIP-терасі на першому поверсі над рестораном найкращим чином проявляються просторові властивості стрибків уперед і назад, гра світла й тіні. Балансуючий корпус сріблястої технічної мембрани — це символ «міста», під яким нємов цоколь рухається елемент «ландшафт», фасади якого створені з деревини та кремнієвих сонячних елементів подібно до зрізу геологічних пластів. Щоби мембрану павільйону використовувати знову після закриття ЕКСПО, було відтестовано застосування сріблястої оболонки з ПВХ для нової колекції сумок. Будівництво та виставка обійшлися в 30 мільйонів євро: із 6000 м2 невеликої ділянки землі виставкова площа складає 3600 м2. Максимальна кількість відвідувачів павільйону в день — 45 000 осіб.


На відміну від попередніх всесвітніх виставок, у Шанхаї йдеться не про те, щоби належну тему високої якості своєї країни інтерпретувати й розробляти, а про те, щоби представити собі як вигідного, привабливого партнера для Китаю. Для багатьох країн червоний колір у національному прапорі — це бажана точка дотику, спільні інтереси; для інших — загальна любов до природи або точка дотику в історії. Практично непомітний, у порівнянні з іншими величезними павільйонами країн-учасниць, він уособлює концепцію не тільки в назві: «Німецько-китайський Дім» від Маркуса Хайнсдорффа — це підведення підсумків проєкту трирічної серії заходів «Німеччина й Китай — рух разом». У Шанхаї художник уперше застосував гігантський бамбук із Південного Китаю; не у вигляді зовнішнього облицювання фасадів, як у багатьох інших павільйонах, а у вигляді видимої зовні і зсередини несучої конструкції (мал.22). Інновацією є не вперше використовувані, вишукано вигнуті меблі, а кроквяна ферма з такої швидко зростаючої сировини як бамбук. Завдяки спеціально розробленим з'єднання єднувальним вузлам існує можливість демонтувати весь павільйон і знову його спорудити на новому місці, що робить його одним із найбільш довговічних на всій виставці ЕКСПО. Хайнсдорфф, однак, не згадує про рекорд. «Відстань, проліт між опорами куполу з бамбуку в індійському павільйоні (автор Саймон Велез) діаметром 35 м — вісь це, мабуть, світовий рекорд. А в нас йдеться, навпаки, про те, щоби з'єднання єднати природні матеріали з Китаю з новітніми технологіями з Німеччини».


«Найвидатніший твір виставки на півночі осі ЕКСПО — це павільйон Південної Кореї. Прямокутний корпус споруди між поблискуючим сріблястим металом подібно НЛО «Кораблем скарбів» від Саудівської Аравії й рожевим «коконом тутового шовкопряда» з подушок ETFE від Японії заповнює ділянку землі площею 6000 м2 майже до її меж. Подібно заводському цеху весь корпус будівлі накритий навісом 7 м заввишки; тому це найбільше крітій простір на ЕКСПО. Основа — абстрактний мозаїчний план міста Сеул, створений у масштабі 1: 300, чия топографія використовується як сцена для вистав перед публікою, яка чекає поблизу входу. «Корея — це півострів. Наша культура здавна зазнавала впливу як сухопутної культури Китаю, так і морської культури Японії. Також павільйон об'єднання єднує два різних елементи: знак і простір»,— пояснює архітектор Мінсук Чо. Літери корейського алфавіту Hangeul як тривимірні блоки й порожнечі заввишки понад 20 м утворюють водночас помітну й комплексну структуру будівлі (мал.18). Площини фасадів уздовж меж земельної ділянки зводять докупи скульптуру як білу оболонку з паперу. Знаки Hangeul чотирьох розмірів як «Літерна мозаїка» з підвішених багатошарових алюмінієвих плит випинаються із фасаду (мал.19). Художник Ік-Йонг Канг створив спрямовані в глибину площини поверхні як кольорові «художні пікселі» розміром 45 x 45 см (мал.20). Смороду будуть продаватися після виставки як підписані та твори мистецтва.

На березі Пусі, площею 1,6 км2, збереглася лише мала частина історичних портових споруд; тут демонструють собі окремі міста, регіони і фірми. За структуруванням фасаду з обпаленої цегли й кубічним виступам можна впізнати будівлю Хафен Сіті, який малі доставити в Шанхай у вигляді частини Хафен Сіті, як першого сертифікованого у Китаї будинку за технологією Passivhaus (будинок, побудований із використанням енергозберігаючих технологій, які дозволяють йому самостійно забезпечуваті свої енергопотреби). Лондон приваблює кольоровими камінними накладками від Beddington Zero Energy Development (BedZED), найбільшого у Великобританії міського кварталу, Мадрид — фасадом мадридського житлового будинку від Foreign Office Architects, а китайський регіон Нінбо — рімейком фасаду бібліотеки від Ванг Чо з розламаних цеглин. Надвечір місцевість перетворюється в блискучий казковий світ. У тієї годину як оболонки павільйонів країн у районі Пуданг починають підсвічуватися зсередини, як ліхтарі, на сітчастих «черепашках» осі ЕКСПО, оснащених світлодіодами-LED, на тривимірно текстурованих медійних фасадах у Пусі розгортається шоу проєкцій, яке ще й подвоюється завдяки віддзеркаленню в річці й навіть шукає подібне собі в Китаї. Вода у фонтанах рухається в ритмі вальсу, а голосно звучну музику накладаються гудки сирен із барж, що проходять повз.

ЕКСПО 2010 року для Шанхаю має сенс у будь-якому випадку. З 31 жовтня найбільша Всесвітня виставка в історії знову перетвориться в один із найбільших будівельних майданчиків. Тоді будуть розібрані всі 240 павільйонів, тисячі тонн сталі спресовані разом і потім розплавлені для вторинної переробки, тисячі гвинтових паль вирвані як зуби мудрості, щоби розчистити місце для нового кварталу з торговельним центром, культурними установами й житлом класу «люкс»: «Краще життя» в «покращеному місті» — щонайменше, для нечисленної еліти. Альо чі просуне ця виставка в Шанхаї архітектуру далі? Навіть найкращі з павільйонів не можуть претендувати на вклад у нову архітектурну мову, як свого часу це зробив павільйон Міс Ван Дер Рое в Барселоні в 1929 році. Натомість вони продемонстрували свіжий погляд на ті, яким потенціалом володіє архітектура як засіб комунікації, щоби змусити нас замислитися або просто принести задоволення. Деяким павільйонам хотілося б побажати, щоби вони збереглися, залишилися нерозібраними.


Зрозуміло, їхнє повторне використання на Всесвітній виставці в корейському Yeosu у 2012 або в Мілані у 2015 повністю суперечило б функції павільйону ЕКСПО як моментального знімка сучасності.

Інші статті